Перехід освітньої системи України на новій тип, її конкурентоспроможність в
європейському і світовому освітніх просторах передбачає формування покоління
молоді, що буде захищеним і мобільним на ринку праці, матиме необхідні знання, навички
й компетентності для інтеграції в суспільство на різних рівнях. Оскільки
екологічна освіта і виховання мають безпосередній зв'язок із процесами
державотворення та національного відродження України, завдання школи,
вихователів полягає в тому, щоб формувати у підростаючого покоління вміння та
навички мислити і діяти по новому, з почуттям екологічної відповідальності. А
це можливо лише за умови переорієнтації кожного вихованця на самопізнання і
саморозвиток, самореалізацію й самостійність.
Особливо важлива роль у цьому належить учителю, який навчає й виховує
підростаюче покоління, готуючи його до активної участі в житті.
В.О.Сухомлинський писав: «Справжня школа - це не лише місце чи заклад, де
діти відповідно до навчальної програми оволодівають знаннями, вміннями.
Навчання - лише одна із пелюсток тієї
квітки, яка називається вихованням». Ці слова великого педагога стали
орієнтиром у моїй педагогічній роботі, яка спрямована на організацію
пізнавальної діяльності школярів, розвиток їх розумових творчих здібностей та
формування емоційно-ціннісного ставлення до природи. Підбір методів навчання,
які забезпечують реалізацію цілей біологічної освіти, допомагають розвивати
творчу особистість учня, формувати його життєві і соціальні компетенції,
поглиблювати почуття прекрасного, любов до рідної землі, формувати
відповідальне ставлення до природи й усвідомлювати місце людини в біосфері.
На жаль, рівень екологічної культури школярів залишається досить низьким,
незважаючи на те, що на необхідності формування в молодого покоління нового
природо-центристського світогляду, екологічної культури, екологічно доцільного
ставлення до природи багато уваги акцентується у педагогічних джерелах,
законодавчих документах. Зміст предметів природничого циклу певною мірою
екологізовано, школи проводять чимало екологічних заходів, громадські
екологічні організації залучають учнів до різних природоохоронних акцій. Справа
у тому, що значна частина учнів не усвідомлює особистої причетності до
виникнення та розв'язання екологічних проблем, вони не пов'язують ці проблеми
зі своєю життєдіяльністю. Така ситуація спричинена наявністю суперечностей у
взаємодії учнів із природою. А саме між:
-
усвідомленням учнями необхідності розв'язувати екологічні
проблеми і нерозумінням особистої ролі у цьому процесі;
-
авторитетом інших (батьків, учителів, друзів), вчинки
яких не завжди екологічно доцільні, та особистою екологічною позицією;
-
усвідомленням школярами необхідності збереження природи
та негативним ставленням до окремих об'єктів та явищ природи;
-
бажанням здійснювати практичні екологічні заходи та
недостатньою підтримкою друзів, дорослих, місцевої влади.
Проблема дає можливість реалізувати себе як активну, самодостатню
особистість та виховати учня – майбутнього раціонального користувача природних
ресурсів, бо, як зазначав В.О.Сухомлинський, «у дитини, яка вихована в умовах
дефіциту спілкування з природою, розвивається емоційна глухота, агресивність у
ставленні як до людей, так і до об’єктів природи».
Сучасні екологічні проблеми можна розв’язати спільними зусиллями. Потік
екологічної інформації повинен не лякати, а спонукати до дії. Сьогодні головне
завдання вчителя біології підвести учнів до правильної оцінки теперішнього
екологічного становища, до розуміння необхідності бережливого і економного
ставлення до ресурсів природи.
Екологічне виховання — систематична педагогічна
діяльність, спрямована на розвиток у людини культури взаємодії з природою.
Завдання екологічного виховання я вбачаю у наступному:
·
нагромадження, систематизація, використання екологічних
знань,
·
виховання любові до природи, бажання берегти і
примножувати її,
·
формування вмінь і навичок діяльності в природі.
Зміст екологічного виховання полягає в усвідомленні того, що світ природи є
середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його
цілісності, чистоти, гармонії. Екологічне виховання неможливе без уміння
осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти
способи розумної взаємодії з нею. Ці уміння учні набувають на уроках та в
позаурочній діяльності. Водночас естетична краса природи сприяє формуванню
почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до
природоохоронної діяльності, запобігання нанесенню збитків природі.
Метою екологічного виховання, на мою думку, є формування в особистості екологічної
свідомості і мислення. Передумова для цього — екологічні знання, наслідок —
екологічний світогляд. Екологічну свідомість як моральну категорію потрібно
виховувати у дітей з раннього дитинства.
На основі екологічного мислення і свідомості формується екологічна
культура, яка передбачає глибокі знання про навколишнє середовище (природне і
соціальне), екологічний стиль мислення і відповідальне ставлення до природи,
вміння вирішувати екологічні проблеми, безпосередню участь у природоохоронній
діяльності.
Певна річ, у формуванні
екологічної культури учнівської молоді важливу роль відіграє насамперед робота
по формуванню здорового способу життя. Цей процес я розглядаю насамперед як валеологічний
компонент екологічної освіти і виховання, бо саме активне засвоєння
валеологічних знань у системі неперервної освіти дає можливість кожному
суб’єкту всіх її ланок осягнути свою роль та завдання у справі формування,
збереження, зміцнення, відтворення, передачі особистого здоров’я, а також з
істотною складовою формування належного ставлення до природного та суспільного
середовища.
В.О. Сухомлинський
надзвичайно любив природу, тому в численних своїх працях пропагував її вивчення
і неодноразово зазначав: "Постійне спілкування з природою і взаємодія з
нею стає істотною стороною виховного процесу". У цілому великий педагог обґрунтував
роль природи в навчальній роботі у таких напрямках:
1. Активна діяльність учнів, участь фізичних і духовних сил дитини в
пізнанні природи.
2.Спілкування з природою в розвитку розумових здібностей, допитливості,
життєлюбності
3. Використання методів викладання і навчання учнів.
Вивчаючи досвід В.Сухомлинського, переконалась у правильності вибору проблеми.
Важливу роль у моїй діяльності відіграла і перший вчитель-наставник, Заслужений
вчитель України Пайол Л.С., яка зробила
вагомий внесок у розвиток екологічного виховання учнів.
Враховуючи досвід кращих вчителів області та району, практичну реалізацію
завдань і мети екологічного виховання у своїй діяльності будую на засадах:
·
комплексного розкриття проблем охорони природи;
·
взаємозв'язку теоретичних знань з практичною діяльністю
учнів у цій сфері;
·
включення екологічних аспектів у структуру предметних,
спеціальних узагальнюючих тем та інтегрованих курсів, які розкривають взаємодію
суспільства і природи;
·
поєднання аудиторних занять з безпосереднім спілкуванням
з природою;
·
використання проблемних методів навчання;
·
використання інтерактивних методів навчання і виховання;
·
ігрові форми діяльності;
·
поєднання класної, позакласної і позашкільної
природоохоронної роботи.
-
ознайомлення учнів із природоохоронною законодавчою базою
України ,
-
оволодіння знаннями про екологічну обстановку в Україні
(бесіди, екскурсії, відео-, телефільми);
Взаємозв'язок теоретичних знань з практичною діяльністю учнів у цій сфері:
-
дослідження учнями досвіду природоохоронної роботи
(анкети, інтерв'ю, бесіди, випуск екологічних газет);
-
використання кабінету біології для набуття учнями
практичних знань по догляду за рослинами.
Кабінет – галерея кімнатних рослин, де зібрано і систематизовано понад 250 видів кімнатних рослин;
-
озеленення кабінетів і коридорів
-
догляд за пришкільними ділянками.
Включення
екологічних аспектів у структуру предметних, спеціальних узагальнюючих тем та інтегрованих курсів,
які розкривають взаємодію суспільства і природи;
-
Уроки (приклади, теми?)
-
Використання мультимедійних програм, електронних
підручників та посібників, мультимедійних презентацій Power Point.
Поєднання аудиторних занять з безпосереднім спілкуванням з природою:
-
екскурсії
-
конкретна трудова діяльність під час екодесантів --
розчищення і прибирання парків;
-
екологічна розвідка околиць,
-
оформлення Червоної книги району,
-
прокладання та оформлення екологічних стежок,
-
польові ігри на природі „Як посадити сад”, «Як розбити
квітник»;
Використання проблемних методів навчання:
-
проблемні завдання,
-
евристична бесіда,
-
ситуативні завдання.
Шукаючи більш активних способів навчання, я особливу увагу звертаю на
прийоми інтерактивного навчання і дійшла висновку,що запровадження їх у
навчальний процес робить його ефективним, так як ставить учнів перед
необхідністю мислити,самостійно шукати шляхи вирішення навчальних завдань. У своїй практичній роботі
використовую такі технології :
-
Робота в парах.
-
Робота в малих групах
-
Дружнє коло
-
Мозковий штурм
-
Прес
-
Мікрофон
-
Рольові ігри.
-
«Коло думок»
-
Диспути, дискусії, конференції ,
Ці технології сприяють утвердженню власної
позиції учня у класі, школі, за допомогою конкретних справ, пов'язаних з
екологією, формують переконання в тому, що до природи треба ставитися
відповідально, берегти все живе; розв'язувати екологічні проблеми можна тільки
спільними зусиллями, на основі знань законів природи.
Ігрові форми
діяльності:
-
конкурси і турніри на зразок КВК,
-
конкурси-аукціони (на знання якої-небудь теми, пов'язаної
з природою);
-
науково-фантастичні проекти з охорони навколишнього
середовища;
-
турнір знавців природи;
-
конкурс розповідей про рослини, тварини;
-
вікторини, ігри-екскурсії, пізнавальні екскурсії з
іграми.
Поєднання
класної, позакласної і позашкільної природоохоронної роботи (проекти, виховна
робота, гуртки, екологічні агітбригади, предметні тижні, висадка дерев тощо).
а) загальношкільні та колективні: «Наш парк», «Місто
просить допомоги»,
б) групові: «Ми за здоровий спосіб життя»
в) індивідуальні, дослідницькі: «Людина і природа: трагедія
чи гармонія?»
-
гуртки;
-
екологічні агітбригади;
-
предметні тижні;
-
ознайомлення з традиціями культури, природокористування
нашого народу;
-
екологічні вечори;
-
пропагандистська діяльність: розповіді про природу
рідного краю, проведення бесід з молодшими школярами про те, що конкретно і як
треба охороняти в природі; складання пам'яток, екологічних анкет, газет,
інформаційних листівок.
Протягом останніх років мої учні брали участь у Всеукраїнському інтерактивному
природничому конкурсі „Колосок”. (18 учнів є переможцями)
Мої вихованці - активні учасники шкільних, районних олімпіад,
є переможці, а також є учасники обласних олімпіад з біології. 5 випускників
обрали професію вчителя біології, більше 20 – стали студентами медичних
закладів.
2 роки я керую районним методичним об’єднанням вчителів біології, очолюю
школу «Молодого вчителя біології» . У роботі також є чим поділитися. Проводжу
відкриті уроки для колег, проблемні семінари, ділюсь своїм досвідом, власними доробками.
Висновки
Розв'язання проблем
охорони природи і раціонального природокористування неможливе без формування
високого рівня екологічної культури кожного члена сучасного суспільства,
особливо молоді. Тому в умовах державного становлення України одним із
пріоритетних завдань національної школи є прищеплення майбутнім господарям
країни загальнолюдських цінностей у ставленні до природи, забезпечення їх
науковими знаннями про взаємозв'язок природи і суспільства, залучення до активної
діяльності з охорони і поліпшення природного довкілля.
Враховуючи те, що шкільний
вік -- це період активного інтелектуального і соціального розвитку особистості,
а молоді властиві підвищена емоційна чутливість, допитливість і активно-дійове
ставлення до дійсності, школа стає важливою ланкою в системі неперервної
екологічної освіти.
Від того, наскільки глибоко
усвідомлять учні потребу дбайливого, бережливого ставлення до природи як
національного суспільного багатства, вмітимуть передбачати наслідки своєї
поведінки, а також дій інших людей у природі, спиратися на глибоко наукові
знання при виборі рішень стосовно природи у процесі своєї трудової діяльності,
істотною мірою залежатиме майбутнє людства. Ставлення школяра до природи
свідчить про рівень його культури, його позицію як громадянина незалежної
України.
Список
використаних джерел
1.В.Сухомлинський . Павлиська середня школа./Радянська школа.- 1977-
с.369-377
2..В.Сухомлинський .Народження громадянина./Радянська школа.- 1977-
с.539-544.
3.В.Сухомлинський .Школа радості../Радянська школа.- 1977.
4.
Асламова Я, Векслярський Р., Комарський К., Пшеничний С. Проблеми та
концептуальні ідеї екологічної освіти і виховання в Україні // Ойкумена. --
1994. -- №1--2. -- С.87--91.
5.
Бондар В.І. Теорія, методика, технологія і педагогічна техніка: сутність,
зв'язки, взаємозбагачення/ Наукові записки: Збірник наукових статей
Національного педагогічного університету ім.М.П. Драгоманова / Укл. П.В.
Дмитренко, О.Л. Макаренко. -- К.: НПУ, 2000. -- 4.1. -- 278 с.
6..
Білоус С. Уроки екологічного виховання. // Рідна школа. - 1997 - № 6. - С. 70 -
72.
7.
Екологічне виховання учнів: Навчально-метод. посібник для вчителів - Ніжин,
2003.
8..
Момот Л. Л. Проблемно-пошукові методи навчання в школі. -- К., 1985. -- 63 с.
9.
Прокопенко О., Демидова Т. Екологічне виховання у процесі вивчення біології. //
Рідна школа. - 2005. - № 3. - С. 72 -75.
11.
Прохоренко О.В. Позакласна робота з екологічного виховання. // Шкільний світ -
2001. - № 18. - С. 4.
12.
Психологія. Підручник для педагогічних училищ / За ред. П.Р. Чамати. -- К.:
Радянська школа, 1964. -- 290 с.
13.
Савін М.В. Педагогіка. - К.: Вища школа, 1980. - 311 с.
17.
Ясинська А. Психолого-педагогічні умови організації екологічного виховання
старших школярів // Рідна школа. - 2001. - № 3. - С 13 - 15.
Немає коментарів:
Дописати коментар